fbpx

Мишка та нетерпляче Лисенятко

На вулиці стояла чудова погода: в повітрі пахло лісовою свіжістю, сонечко ласкаво гріло своїми промінчиками, а всі мешканці лісу насолоджувались прекрасним літнім ранком. Мишка була зайнята прибиранням своєї домівки. Раз на місяць вона ретельно складала речі, протирала пил та мила підлогу, а потім втомлена, але задоволена виконаною роботою, йшла гуляти. Мишка взагалі була дуже терплячою, вона добре знала, що все в житті потрібно робити з терпінням – саме терпіння допомагає не кидати справи на півдорозі.

Того ранку Мишка розпочала прибирання дуже рано. І як тільки вона закінчила протирати пил, в двері її нірки хтось постукав:

— Тук-тук! Мишко, ти вдома? Мені дуже потрібна твоя допомога. – в двері гуркотіла Лисичка.

— Що в тебе сталось, Лисичко? – запитала Мишка.

— Мені терміново потрібно піти в сусідній ліс, але нема кому доглянути моє дитинча, маленьке Лисенятко. Ти така відповідальна та турботлива, зможеш декілька годин побути його нянею? – запитала Лисичка.

— Я б із задоволенням допомогла тобі, Лисичко, але твій малюк, Лисенятко, більший за мене. Можливо, варто попросити когось іншого? Зайчика, наприклад? – запропонувала Мишка.

— Не хвилюйся, Мишко, моє Лисенятко дуже слухняна дитина. Та й маленький він. Ти з ним точно впораєшся! – заспокоїла Мишку Лисичка. – Тим паче ти готуєш найсмачніше пшеничне печиво – ви зможете спекти його разом!

— Тоді домовились. Я тобі допоможу, посиджу декілька годин з твоїм малюком. – погодилась Мишка.

Лисичка принесла своє дитинча Мишці. Лисенятко було дуже активне та непосидючие. Мишка дуже хотіла закінчити прибирання, але малюк ніяк не хотів сидіти на одному місці. Він відкривав всі шафки і тумбочки, розкидав весь посуд – йому кортіло дізнатися, що ж цікавого є в нірці Мишки.

Мишка швидко зрозуміла, що цього дня прибирання вона не зробить, і почала міркувати, чим же їй зайняти маленьке Лисенятко.

— Лисенятко, твоя мама казала, що ти дуже любиш пшеничне печиво. Так? Кажуть, що я печу найсмачніше печиво в цьому лісі. Спечемо його разом? – запитала Мишка.

— Так! Так! Так! Я дуже-дуже люблю печиво! Хутчій приготуємо печиво! – зраділо Лисенятко. – Я буду тобі допомагати.

— Домовились! – сказала Мишка. – Спочатку нам потрібно зробити тісто!

Мишка приготувала тісто, а Лисенятко своїми маленькими лапками допомогло його вимісити. Настав час вирізати кругленьке печиво і складати його на деко, але малюк подумав, що тісто – це і є печиво, і спробував його скуштувати.

-Лисенятко, не можна їсти таке печиво! Воно ж зовсім сире – його треба спекти. – розсміялась Мишка.

— Але я вже хочу печива! Зараз! Прямо зараз! – відповів малюк.

-Сонечко, так не вийде. Наберись трішки терпіння, ми зараз поставимо наше тісто в піч і зовсім скоро отримаємо смачне печиво. Після цього ти зможеш його скуштувати. Домовились? – пояснила Мишка.

— Домовились.. – неохоче відповіло Лисенятко.

Лисенятку дуже хотілось отримати заповітне печиво якнайшвидше і зовсім не хотілось чекати.

-Так, зараз ми поставимо печиво у піч та ввімкнемо потрібну температуру, а через 40 хвилин, коли наше печиво буде готове – дістанемо його рум’яним, солодким та смачним. І ти зможеш ним поласувати з теплим молочком. —сказала Мишка. – Зараз мені потрібно сходити на вулицю, щоб набрати води, а ти посидь тут декілька хвилин і слідкуй за нашим печивом.

Як тільки Мишка пішла, маленьке нетерпляче Лисенятко підбігло до печі і крізь скло розглядало кожне печиво. «Яке гарне печиво. Якби ж воно готувалось швидше» — міркував малюк. – «Цікаво, що це за ручка така на печі? Ага, це ж регулятор температури! Чим вище температура, тим скоріше спечеться печиво!» — вирішило Лисенятко і повернуло регулятор.

Мишка повернулась з водою і не помітила, що температура в печі змінилась. Через деякий час вона вирішила перевірити як там готується печиво. Мишка відкрила піч і обімліла – все печиво згоріло і стало зовсім неїстівним. Також вона помітила, що хтось змінив температуру випікання:

— Лисенятко, що ж це коїться? Навіщо ти так? – запитала засмучена Мишка.

-Я дуже хотів печива! Я хочу його вже! Прямо зараз! – відповів нетерплячий малюк.

-Лисенятко, твоя нетерплячість зіпсувала печиво – їсти його тепер неможливо. Ось, поглянь, воно повністю згоріло і стало схожим на вугілля. – повчала дитинча Мишка. – Тобі треба навчитись терпінню! Інколи для того, щоб отримати щось, чого дуже хочеться, треба почекати. А якщо ти будеш поспішати, то можеш щось зіпсувати чи зламати. Буть обережнішим, будь ласка.

— Зрозуміло. – відповів малюк. – Я більше так не буду. Але що ж нам тепер робити? Печива дуже хочеться.

— Будемо починати все з самого початку. – відповіла Мишка. – Проте тепер робитимемоме все правильно і пектимемо печиво за потрібної температури.

Мишка з Лисенятком замісили нове тісто та приготували рум’яне та смачне печиво. Лисенятку воно дуже сподобалось! Завдяки цьому випадкові малюк зрозумів, що терпіння йому таки не вистачало, а вміння чекати – велика та важлива справа. 

Авторка: Вікторія Кононенкова

Художниця: Олена Самійленко

Предыдущая запись Мышка и нетерпеливый Лисенок
Следующая запись Мышка и монетка

Ваш комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Напишіть нам





    ×
    Залиште ваші контактні діні.

      ×