fbpx

Мишка та закоханий Їжачок

Ця історія відбулась восени. Мишка як раз зібралася йти в поле збирати врожай. Але побачила Їжачка, який стрімко наближався до її дому. Було помітно, що він дуже схвильований і сильно поспішає.

-Мишка! Мишка! Ти не уявляєш, яка пригода в мене сьогодні була! – поспішав поділитися новинами Їжачок.

-Я ходив в кінець лісу збирати яблука. Чомусь в цьому році їх дуже мало, а мені потрібні яблука. Зовсім скоро зима, а запаси я ще не підготував. Настав час зайнятися приготуванням найсмачнішого яблучного варення! І, коли я збирав яблука, то зустрів Їжачиху. Вона також прийшла за яблуками. Ми дуже весело провели час разом. Здається, що зможемо стати справжніми друзями. Я завжди мріяв дружити з дівчиною-їжачихою.

-Як чудово! – зраділа Мишка. – Але ж чому ти такий схвильований?

-Розумієш, ми домовились ввечері погуляти разом. Мені б дуже хотілося принести їй якийсь красивий подарунок. Адже всі люблять подарунки? Я довго міркував, що ж я можу подарувати, і коли біг до тебе за порадою, то згадав, що біля озера росте яблуня з великими соковитими яблуками. Ми б могли піти туди разом, знайти найгарніше і найспіліше яблуко, а ввечері я б подарував його Їжачисі. Ти допоможеш мені? – попросив підтримки Їжачок.

-Звичайно, Їжачок! Я збиралась йти в поле збирати колоски, але бачу, як для тебе це важливо, тому із задоволенням складу тобі компанію у пошуках найгарнішого та найспілішого яблука. – відповіла Мишка.

Мишка з Їжачком, не втрачаючи часу, розпочали свою дорогу. Вони швидко дійшли до потрібного місця, але те, що вони побачили, їм не сподобалось – яблуня в цьому році принесла зовсім убогий врожай. На землі не було ні одного яблука.

— Що ж нам тепер роботи? – запитала Мишка.

— Не знаю, — сумно відповів Їжачок. Потім він підняв голову вгору і побачив, що високо на гілці висить красиве та соковите яблуко.

— Мишка, дивись! Яке велетенське яблуко там висить! – махнув лапкою Їжачок. – Нам неодмінно треба його дістати!

-Так, Їжачок, яблуко дійсно гарне, але ми не вміємо лазити по деревах. Може підемо за допомогою до Єнота або Білочки? – запропонувала Мишка.

— У нас зовсім нема на це часу. Ми самі знайдемо спосіб його дістати. – впевнено сказав Їжачок.

Друзі вирішили спробувати збити яблуко горіхом. Вони знайшли декілька горіхів поруч з деревом та по черзі кидали їх вгору. Один горіх навіть потрапив у ціль, але яблуко міцно висіло на гілці і не збиралось падати. 

— Виходу нема, Мишка. Доведеться мені лізти на дерево! – сказав Їжачок. – Я дуже боюсь висоти, але ще більше я хочу подарувати Їжачисі саме це яблуко. Ти ж мені допоможеш? 

— Звичайно! Я тобі допоможу! Але як ти плануєш туди видертися? – запитала розгублена Мишка.

— Дивись, мені потрібно дотягнутись до тієї гілочки, а далі якось доберусь. Зараз знайдемо декілька дощечок і камінчиків, збудуємо сходи: ти на них залізеш і підсадиш мене. Домовились? – запитав Їжачок.

-Домовились! – відповіла Мишка.

Друзі зібрали необхідний інвентар і зробили невисокі сходи. Мишка на них залізла, підсадила Їжачка, який виявився дуже спритним. Він дотягнувся до потрібної гілки, потім ще до однієї, і ще – і ось він уже дістав до заповітного яблука. Їжачок декілька разів потрусив гілочку з яблуком – воно піддалось та впало не землю.

-Ура! – крикнув Їжачок. – Я зміг! Я дістав найгарніше яблуко і зможу подарувати його Їжачисі. Але, Мишка, залізти я сюди зміг, а як же мені спуститись? 

— Дуже обережно! По-трошки! – сказала Мишка.

Їжачок почав спускатись. Спочатку він подолав першу гілочку, потім другу, але спіткнувся на третій, і впав вниз. Бабах!

-Їжачок, Їжачок, з тобою все добре? – запитала налякана Мишка.

-Та ніби так! – відповів Їжачок і спробував встати.

Коли Їжачок піднявся, Мишка помітила, що з одного боку від падіння в нього зламались голки, і замість них була велика лиса пляма.

-Їжачок, здається, ти голки зламав. – сумно повідомила новину Мишка.

-Як зламав? Як же я тепер? З лисою плямою піду на прогулянку з Їжачихою? – запитав Їжачок. — Доведеться все відмінити! Як шкода, я ж дістав найгарніше яблуко і так хотів його подарувати.

Мишка побачила, як сильно сумує її найкращий друг, і вирішила йому якось допомогти.

-Їжачок, ми обов’язково щось вигадаємо! Як завжди! І ти підеш на прогулянку зі своєю подругою. Не сумуй! Коли життя підносить нам неприємні сюрпризи – нам потрібно шукати незвичайні рішення. – підбадьорила друга Мишка.

-Що ж тут вигадаєш? – сумував Їжачок.

— А може ми сховаємо твою плямку під листочком? Знайдемо великий листок, одягнемо його на голки і все! Буде в тебе такий осінній костюм. Що скажеш? – вигадала Мишка.

— Чому б і ні! – погодився Їжачок.

Мишка знайшла гарний, все ще зелений листочок і одягла його Їжачку на голки. Таким чином їй вдалося закрити те місце, де у нього зламались голочки.

Їжачок дуже зрадів, примостив на спину яблуко, і друзі вирушили в дорогу додому. Аж раптом подув вітер і зняв листочок зі спини Їжачка. Їжачок відразу зрозумів, що щось не так:

— Не тримається? – сумно запитав він.

— Не тримається. – відповіла Мишка.

Їжачок став геть сумним, але Мишка здаватись не збиралась. Вона знала, що знайде спосіб допомогти своєму другу.  Друзі мовчки йшли додому, аж тут Мишка побачила пишну зелену ялинку.

-Їжачок! А в тебе ж голки, і у ялинки голки! Пропоную взяти декілька голочок у ялинки і поставити їх замість твоїх. Ти будеш трішки схожий на маленьку ялинку і зможеш їх носити допоки не відростуть твої. – знайшла натхнення Мишка.

— Мишка! Яка ж ти розумниця! Я самостійно б таке не придумав. – зрадів Їжачок.

Мишка зібрала голки і вставила їх замість втрачених. Щасливий Їжачок пішов на прогулянку зі своєю новою знайомою Їжачихою. Він подарував їй найгарніше і найсмачніше яблуко.

— Яке неймовірне яблуко! – сказала захоплена Їжачиха. – Я таке бачила тільки на дереві біля озера, але ж воно було так високо. Як тобі вдалося його дістати?

Їжачок розповів своїй подрузі всю історію. Навіть про загублені голки. 

— Ого. Яка історія! Ти так старався зробити мені подарунок, що навіть голки загубив. Але тобі не потрібно ховати свою лису пряму. Ти дуже гарний і з голками, і без них! А зовсім скоро в тебе виростуть нові голки, і будуть вони ще гарніші. Дякую тобі за такий неймовірний подарунок! – подякувала Їжачиха.

І пішли вони гуляти. Щаслива Їжачиха з найсоковитішим яблуком на світі і Їжачок, трішки схожий на маленьку зелену ялинку.

Текст: Вікторія Кононенкова

Художник: Олена Самійленко

Предыдущая запись Мышка и влюбленный Ежик
Следующая запись Мышка и нетерпеливый Лисенок

Ваш комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Напишіть нам





    ×
    Залиште ваші контактні діні.

      ×