fbpx

Мишка та загадкова куля

Того дня на вулиці стояла дійсно спекотна погода: палке сонячне проміння проникло до кожного закутку лісу, а всі звірі ховалися у своїх нірках. Мишка також не була в захваті від спеки, але мала справи в місті, куди вона і збиралась.

— Який спекотний день! Треба обов’язково взяти в дорогу пляшечку води. Пам’ятаю мамині слова з дитинства, що пити воду в спеку дуже важливо. Це допоможе вберегтися від перегріву! – міркувала Мишка.

Мишка закінчила домашні справи, взяла водичку та вирушила в дорогу. Коли вона дійшла до дороги між лісом та полем, то помітила проїжджаючу вантажівку, з якої зненацька випав якийсь цікавий м’яч чи щось дуже схоже на нього. Він був чи то зелений з чорними смугами, чи то чорний з зеленими смугами. Не зрозуміло!

-Ей, ти що таке чи хто такий? – звернулась Мишка до м’яча.

Але відповіді вона не дочекалася, тому вирішила підійти ближче та розглянути цю незрозумілу штуковину.

-Ого, яка гладенька куля! Такий гарний колір. Це точно щось цікавеньке. Що ж воно таке? Треба забрати з собою! – вирішила Мишка і спробувала штовхнути кулю в напрямку лісу. 

Але загадкова куля не збиралися піддаватися Мишці та не зрушила з місця. В цей час поруч проходив Їжачок.

— Привіт, Мишко! А що це ти робиш з кавуном? – запитав він.

— Привіт, Їжачку! З кавуном? Цей м’яч називається кавуном? – зацікавилась Мишка.

— Так, Мишко! Це кавун – найбільша ягода у світі! Він просто неймовірно смачний. Я колись куштував його. Давай доштовхаємо його до лісу і пригостимо всіх друзів? – запропонував Їжачок.

-Чудова ідея! Я сама не змогла його навіть зрушити з місця. Спробуймо разом? Адже вдвох ми вдвічі сильніші. – підтримала ідею Мишка.

Мишка стала за кавуном, а Їжачок став за Мишкою. 

-Штовхай! – закомандувала Мишка.

Друзі штовхнули з усіх сил, але кавун залишився на тому самому місці. Їжачок навіть почервонів – так сильно він старався. 

— Ні, нічого не вийде! Цей кавун просто велетенський. Нам його ніяк не доштовхати до лісу. – засмутився Їжачок.

— А мені так хочеться його скуштувати. Нам потрібна допомога! – відповіла Мишка.

Друзям пощастило. В цей час поруч проходив Зайчик. Його здивувало побачене: 

— Мишко, Їжачку, привіт! – привітався Зайчик. – А що це ви тут таке затіяли? О! Кавун! Мабуть смачнючий! 

— Зайчику, а ти теж куштував кавун? Мабуть, я єдина у всьому світі ним не ласувала! – засмутилась Мишка. – Допоможи нам, будь ласка, доштовхати його до лісу. Ми обов’язково з’їмо його разом. – продовжила вона.

— Залюбки допоможу! – відповів Зайчик.

Мишка стала позаду кавуна, Їжачок став позаду Мишки, а Зайчик за Їжачком.

-Один, два, три, поштовх! – дала команду Мишка.

Здавалося, що кавун просто знущається над звірятами, – він заледве зсунувся.

— Ще раз! Один, два, три, поштовх! – не втрачала надії Мишка.

Кавун посунувся ще трішечки, а до лісу було далеко. 

— Ні, Мишко. Ми так будемо ввесь день штовхати і я зовсім невпевнений, що нам вистачить сил. – сказав Зайчик.

— Підтримую. – ледве вимовив Їжачок.

— Нам потрібен ще хтось. Я вірю, що все в нас вийде! – сказала Мишка. — О! Знаю! Треба збігати до Білочки і попросити в неї допомоги. Зайчику, покличеш Білочку? 

— Добре. – погодився Зайчик. І як найшвидший з команди побіг до лісу кликати Білочку.

Зайчик хутенько дістався до дому Білочки, а вона з радістю погодилась допомогти друзям. Разом вони повернулись до дороги, де їх чекали Мишка, Їжачок та велетенський кавун.

— Білочко, привіт! – привітались Їжачок з Мишкою.

— Привіт, друзі! Зайчик мені розповів, що ви знайшли кавун. Я теж хочу його скуштувати. Будемо штовхати? – сказала Білочка.

Мишка стала позаду кавуна, Їжачок став позаду Мишки, Зайчик за Їжачком, а Білочка за Зайчиком.

— Один, два, три, поштовх! – дала команду Мишка.

Кавун не витримав сили чотирьох друзів та покірно покотився в напрямку лісу. 

— Ура! Ура! Ми чудова команда! Ми змогли! – раділа Мишка. – Зовсім скоро я скуштую найбільшу ягоду у світі! 

Щоб доштовхати кавун до самісінького лісу, команді знадобився ще деякий час. Але разом вони були такими сильними, що впорались досить швидко. Діставшись додому, друзі розрізали кавун на скибочки та ласували ним аж до самого вечора.

— Здається, я зараз лусну! – засміялась Мишка. –Які ж ці кавуни смачні! Де б ще такий знайти? 

-А хто штовхати буде? – реготали друзі. Але не сильно, бо животики були повні-повні. 

Предыдущая запись Мишка та монета
Следующая запись Їжачок вперше бачить зиму

Ваш комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Напишіть нам





    ×
    Залиште ваші контактні діні.

      ×