fbpx

Мишка та її маленька подорож

Одного сонячного ранку Мишка прокинулась в чудовому настрої. Ще б пак! Адже напередодні ввечері вона разом зі своїми друзями-звірятами грала в настільні ігри. Звірі жартували та розповідали один одному веселі історії. Зайчик поділився найцікавішою історією, яку, в свою чергу, почув від своїх інших друзів. Ця історія була про те, що десь далеко на світі є Море! Таким чином Мишка дізналась, що море – це дуже-дуже величезне озеро з солоною водою. Ще Зайчик розповів, що на морі можна засмагати, купатись, гратись м’ячем та весело проводити час з друзями. 

Мишці так сильно сподобались ці розповіді, що протягом всієї ночі вона бачила неймовірні сни про те, як же класно побувати на морі: їсти морозиво та плескатись в теплій воді від самого ранку і до пізнього вечора.

Відразу ж після пробудження Мишка вирішила знайти Море, де б воно не було. Вона зібрала все необхідне: зернятка, воду, валізу з рушничком, купальником та сонцезахисними кремом, та вирушила в дорогу.

— Але ж куди мені йти? Цікаво, з якого боку знаходиться це Море? Направо чи наліво? – міркувала Мишка, — Хм, потрібно піти і запитати у Кмітливої Білочки! Вона точно має знати. – вирішила Мишка і побігла до Білки.

Мишка пробігла вздовж лісу і нарешті потрапила до будинку Білки:

— Білочка, я так мрію потрапити на море! Але я взагалі не знаю як туди дістатись? Ти коли-небудь була на морі? Куди мені йти? – запитала Мишка.

Мишка, я ніколи не була на морі, але точно знаю, що від нашого лісу воно дуже далеко. Ходять чутки, що Пташки знають як туди можна дістатись. Кожного року, восени, вони відлітають туди гріти свої крильця та хвостики. Але, Мишка, будь обережна, — це ж так далеко! – відповіла Білка.

Мишці зовсім не хотілось втрачати час і вона швиденько побігла до Пташок. Погода була чудова і вона швидко знайшла дерево, на якому вони жили.

Пташечки, мені потрібна ваша допомога. Мені сьогодні наснився такий цікавий сон.. про Море! Мені дуже потрібно до Моря. Білочка каже, що ви бували там і вже точно знаєте якою саме дорогою туди дістатись! – розповіла Мишка.

— Так і є, Мишка, ми кожного року літаємо до моря і дорога туди дуже довга. Спочатку треба перелетіти поле, потім ліс, потім місто і так багато разів. Ми з задоволенням взяли б тебе з собою, але Мишки не вміють літати – в тебе нема крил. – відповіли Пташки.

Мишці стало сумно. Невже вона не зможе побачити Море? Їй так хотілось збудувати замок з піску, попірнати та побачити рибок.

— Мама в дитинстві мені казала, що сумом ділу не зарадиш! Якщо мені потрібні крила – значить я знайду крила – вирішила Мишка.

В цей час зовсім поруч проходив Їжачок. Він побачив сумну Мишку та вирішив дізнатись, що ж в неї сталось?

Мишка, ти чому сумуєш? Що трапилось? – поцікавився він.

— Розумієш, Їжачок, я дуже мріяла потрапити на Море, а Пташки сказали, що нічого в мене не вийде, бо не маю я крил. Ось тепер сиджу тут та міркую де ж мені крила взяти? – сумно розповіла Мишка.

Мишка! Так все дуже просто! Тобі потрібен літак. Це така штука, яка може долетіти куди завгодно. Навіть на море. – відповів Їжачок.

— Ого! Їжачок, де ж мені взяти літачок? – загорілась ідеєю Мишка.

— Я знаю, що в кінці лісу, біля сухого озера, є стара льотна база. Там залишилось багато літаків. А ще там ростуть яблуні – я туди часто ходжу і власними очима бачив, що там залишилось багацько літаків, навіть маленьких – якраз для тебе. Якщо хочеш, то я тебе проведу. – розповів Їжачок. 

— Друже мій, ну звичайно ж, я хочу. Давай хутчій. Мені дуже хочеться до Моря якнайшвидше. – зраділа Мишка.

Їжачок і Мишка взялись за ручки і вирушили в кінець лісу. Мишка була дуже щасливою, адже зовсім скоро її мрія здійсниться. Дорога була довгою, але Мишка мала з собою зернятка, а в Їжачка був компот із яблук. Друзі сміялись, розповідали один одному жарти і подолали весь шлях майже непомітно. Коли вони нарешті дістались до льотної бази – на вулиці вже був пізній вечір. Мишка з Їжачком вирішили заночувати прямо там. Вони розпалили багаття, повечеряли та вклались спати.

Рано вранці на світанку Мишка розбудила Їжачка, та попросила якнайшвидше провести її до маленьких літаків.

Скільки ж різних літаків було на льотному полі: величезних, середніх та маленьких. Вони стояли один за одним на великій стоянці. 

— Вау! Їжачок, тут так багато різних літаків! В них такі гарні крила, який же літачок обрати мені? – міркувала Мишка.

— Тобі потрібен маленький літак. Пасажирський! Для двох. Знаєш Мишка, я поїду з тобою! Я теж хочу на море, хоч зовсім не підготувався. В мене нема такої валізи, як в тебе є. Але ж ти будеш рада моїй компанії? – поцікавився Їжачок.

— Звичайно! Ура! Не хвилюйся, любий друже, я з тобою всім поділюсь! – зраділа компанії Мишка. 

Друзі зібрали в дорогу яблука, швидко знайшли зручний двомісний літачок, перевірили всі прибори, залили паливо, запустили двигуни та злетіли високо-високо.

Коли вони піднялись вище хмаринок, то побачили Пташок, які також летіли до Моря.  

— Пташки, привіт! Ми вже летимо на море! Зустрінемось там! – радісно закричала Мишка.

— До зустрічі Мишка та Їжачок! – відповіли Пташечки. 

Мишка та Їжачок не могли перестати роздивлятись чудові пейзажі, які відкривались для них з висоти та раділи кожному моменту – вони знали, що зовсім скоро побачать справжнє Море.

Дорога пройшла зовсім непомітно. Через декілька годин польоту друзі побачили неймовірне – велику воду та жовтий пісок! Вони посадили літак на березі та щасливі побігли купатись. Мишка з Їжачком пірнали, дивились на риб, плескались у воді, грали м’ячем, їли морозиво та будували замки із піску. І друзі точно знали, що Море тепер їх справжня історія, яку вони зможуть розповідати друзям. 

— Ось воно щастя! – подумала Мишка. Я тепер кожного літа буду літати на Море. 

Текст: Кононенкова Вікторія

Ілюстрації: Самійленко Олена

Предыдущая запись Мышка и маленькое путешествие
Следующая запись Мышка в поисках зебры

Ваш комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Напишіть нам





    ×
    Залиште ваші контактні діні.

      ×